Усе це гроші, лише гроші, тільки гроші...
Людські життя ми продали за копійки,
І цвіт країни гине в нас увесь на сході,
Найкращі України дочки та сини.
А ми сидим в квартирах, по будинках,
Мовчим і слухаєм провладних цих щурів!
Ми – недолЮди, ми – пусті картинки!
Народ, як нація, пробачте, - та змарнів!
Мовчання привело до воріт пекла,
Мовчання й страх за власнеє життя!
Та ви скажіть, кому воно потрібне?
Нема ж ні честі в ньому, ні сумління – забуття!
Забули все, ми з вами – сіра маса!
Лиш тінь людська і оболонка без душі,
А тим, хто з натовпу посмів подати голос,
Закрили рота, щоб були вони, як всі.
А як подивимось ми в очі власним дітям,
Коли вони спитають про війну?
Нема нам, людоньки, вже ніде правди діти –
Ми зрадили себе, бо допустили цю різню!
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115030804902
Свидетельство о публикации №115030804902
Рецензии