Привіт, мій коханий, я знову взялась за перо –
Ніколи не вміла сказати, та й досі не вмію,
Я краще тобі, як зумію, та все напишу,
Все те, що словами сказати не смію.
Візьму й напишу, як пройшов мій сьогоднішній день,
Як сонечко в вікна мені посміхалось,
На вишні сидів і цвірінькав дурний горобець –
Весна на дворі, від зими вже ніщо не зосталось.
А ще на вікні зацвіли червоненькії квіти,
Дрібненькі такі, я не знаю, на жаль, їхню назву…
Пишу все дурниці, ну що ж бо я можу зробити?
Пишу про усе й про ніщо, втім, як завжди.
Сказати не смію, усе, що мені наболіло,
А ти не спитаєш і гратимем й далі в мовчанку,
В мовчанні колись ми залишимо наше кохання…
Ти знову пішов, не зустрівши зі мною світанку…
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115030802977
Свидетельство о публикации №115030802977
Рецензии