В понеділок цунамі зривало дахи з будівель,
Потім хвилею продивлялось старі альбоми
В німих кімнатах.
У дев’ятий вівторок дрижала над лісом злива
І молила відвести її додому,
В обійми м’яти.
Потім декілька діб була середа – не лічили днів.
У ту середу поле горіло й сміялось в мареннях,
І волошки тліли.
У четвер зранку стигнув врожай, а опівдні гнив,
Розваливши на зниклих під мохом каменях
Пріле тіло.
Була п’ятниця, і вулкани захлинулись лавою –
То ридали вони, обпікаючи очі
Пекельним сумом.
У суботу земля вкривалася снігом кривавим
І зшивала опале листя у вічні ночі.
Зими цілунок
Зустрів сонце обіймами розпростертими
У неділю і, винищивши тепло,
Розібрав планети.
Та ніхто не заходився плачем над мертвими,
Бо людей не було:
Тільки темрява й десь у темряві – небо.
зiницi свiту
© Copyright: Эвиг Кайт, 2015
Свидетельство о публикации №115030801603
Свидетельство о публикации №115030801603
Рецензии
Якою б мова не була, а якщо це мова серця... вона завжди звучить, її чуєш душею...
Сара Мильгрем 12.03.2015 12:26 • Заявить о нарушении
Сара Мильгрем 12.03.2015 12:26 • Заявить о нарушении