Я зневажаю тих, хто хоче вмерти,
Усю цю молодь, що гасає із будинків,
Ковта таблетки, хоче собі смерті,
Коротше, робить всі оці безглузді вчинки.
Я зневажаю їхню слабкість, малодушність,
Їхнє ниття і сльози без причини!
Так, треба мужність, щоб у цьому світі жити
І стійко зносить усі долі кпини!
Але ж не перші ви і не останні,
До вас людей мільйони в світі жили,
Так само і втрачали, і любили,
І бідність зносили, і важко теж хворіли!
Життя прекрасне! Подивись! Відкрий же очі!
І посміхнись, коли прокинешся ти зранку!
Бо Бог тобі лише одне життя відміряв!
Й за ніччю кожной завжди йде світанок!
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115030810127
Свидетельство о публикации №115030810127
Рецензии