Дмуть недобрі вітри' над країнами,
Насувається привид грози'...
Чи не досить вже гратися з війнами?
Кров'ю плачуть від нас образи'!
Ми до брата з нена'вистю ставимось,
Позабувши, що - ці'ле одне',
Геть за небо рога'ми чіпляємось...
Але су'ду ніхто не мине'!
Як запроданці, віри зрікаємось,
Гроші застять нам очі усім.
У гріхах, як в багні, та не каємось,
Потакаючи примхам своїм.
Ми давно відступили від божого:
"Люби ближнього сво'го... не вбий..."
Навіть лячно, в нас стільки ворожого
І не Бог нами править, а змій.
Що ми з душами, люди, накоїли,
Як чужих нам не шко'да дітей?!
Не вирішують миру зі зброєю,
Зупині'мо перелік смерте'й!
Українці - рідня з росіянами,
Хоч розкраїв історію час.
Залишаймось надалі слов'янами,
Хай Господь бу'де посеред нас!
07.03.2015р.
Дмуть недобрi вiтри на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2015
Свидетельство о публикации №115030810061
Свидетельство о публикации №115030810061
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.