Прості слова. Думки прості. Потоки збудження в корі.
Вібрації від сутінок вечірніх до світання ледь вловимі.
Вже Сіріус зійшов, Венера у зеніті.
У нашім світі все так просто і складно водночас.
І що робити, де себе подіти,
в яку шпариночку сховатися на час?
Ми, посивілі діти, ховаємось в казки,
як Петрик в лопухи.
І ніц на то ні ради, ні розуму нема
аби хоч на часину страх спинити.
Німа порадниця та Книга Долі,
яку гортав впродовж років, десь загубилася.
В стодолі потерть, на полицях пил,
у бурдаях іржавий реманент.
Цілик на полі, як цемент забутий під дощем,
який всю ніч сочився з неба.
Але дорога є, а значить можна вийти.
Куди? Усюди. Аби бажання.
108 -дорога-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115030706961
Свидетельство о публикации №115030706961
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.