Відрікся вітру не думок,
віддався тиші ночі день.
Чого не вдосталь нам було?
Сни відібрали в нас усе!..
Нахабність привидів німих
по між ребер заклято б’ють…
Скажені, люті вороги
знов невідомістю цькують…
А непокірне небо сльози ллє,
до болю світу прислухаюсь…
Чому ще неспокійніше стає,
коли помітно помиляюсь?
Того, що разом нас нема?
Тому, що губить в серці віру?..
Тривога-тінь услід сліпа…
Тож, як позбавитися гніту
злих і настирливих мурах?..
Знайти щоб відповідь потрібну
іду стежиною добра!..
Зректися...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115030701828
Свидетельство о публикации №115030701828
Рецензии
Вдячний щирим людя Ли... Вам також натхнення і Миру!.. З повагою Віктор...
Виктор Сурженко 23.04.2015 20:58 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 23.04.2015 20:58 Заявить о нарушении
