Зранку була весела,
Під обід вона вже не та,
Рутина ота життєва,
Причепилася до ней не спроста.
Це тому що вона ще маленька,
І батьки тиснуть її,
Але знай моя миленька,
Вони люблять тебе, а я тобі вірші свої.
І тому не журися ніколи,
Бо ми любим тебе усі,
Й забуть крикливі промови.
Й будь в гарному дусі.
Я тебе нікому в обіду не дам,
Навіть не думай, це так,
Але ти ще потрібна батькам.
І роби, щоб все їм було так.
Через час я тебе заберу,
І тоді сумувати не будиш,
Я тебе на край світу звозю,
Й всі хвилування забудиш.
***
© Copyright: Сергуня Мариненко, 2015
Свидетельство о публикации №115030607889
Свидетельство о публикации №115030607889
Рецензии