Поет и природа

с украинского(Василь Симоненко 1935-1963)


Прошла гроза- и снова лета  проза:
Светлеет небо, парит от степи.
И будто из кулисы воробьи
Упали табуном на просо.

На травах буйных вновь сверкают росы,
Зазеленел оживший, свежий лес,
И снова в небе  неизвестный бес
Подвесил солнце на прозрачных тросах.

И,замеревши в несравненной грации,
Дышали свежестью девичию акации,
Ветрами зацелованны до ног...
 
А я смотрел, и сердце разрывалось:
Ну что же в этом нового скрывалось?-
Понять так и не смог.

          ***

ПОЕТ І ПРИРОДА

Пройшла гроза — і знову літня проза:
Парує степ, і оживає ліс.
І горобці, неначе з-за куліс,
Упали табуном на просо.

І знов спадають трафаретні роси
Із сінокосів буйних кіс,
І знову в небі невідомий біс
Підвісив сонце на прозорих тросах.

І, захолонувши у дивній грації,
Зітхають свіжістю дівочою акації,
Вітрами обціловані до ніг…

А я дивився, серце розривалося:
Ну що в тім нового, сучасного ховалося? —
Так зрозуміти і не міг.

5.I.1956