Спогади

А я тоді ще був маленьким,
А ти тоді стрічки вплела...
Вони текли струмком тоненьким,
Серед твого волосся-срібла.

Ти в пам'яті моїй закарбувалась,
Як мавка ніжна, з кольорових снів.
В ті миті серце кров'ю обливалось...
Я падати й літати враз хотів.

Так швидко плинув час,
Ти коси русі розплітала,
Той вогник щастя миттю згас.
Ти мабуть, наперед те знала.

А тепер в серцях дорослих,
Із пам'яті дитинство постає.
Ті голоси і срібні коси...
Воно в мені бажанням проросте...

Я пам"ятаю в травах плутались дороги,
Ти по ним бігла стрімголов.
В ті дні не знали ми тривоги,
А зараз слід твій захолов...

І сивий вітер банти позривав,
Ти стала ніби з іншої країни...
Чи може взагалі тебе не знав?
Так вітер диха в спину...

Щось ніби в серці знов заграє,
Але то марення минулих днів.
До чого душа спрагла воно знає,
Все вийде, все чого хотів.

А я тоді ще був маленьким,
А ти тоді стрічки вплела.
Зірвало мрії вітерцем легеньким,
Яка ж ти мила в тих бантах була...