Прив тання з неба

Ти  пробач  мені  люба матуся,
що  в  цей  день  я  не  з  тобою,
не   дарую  улюблених  квітів,
щоб  тобі  зігрівали  долоні!

Ти  не  плач,  не  сумуй  моя  мила,
моя  ніжна,  кохана  дружина,
що  не  можу  тебе  обійняти
І  назвати  ласкаво  - єдина!

Не  дивись  в  далечінь  моя  доне,
не  повернеться  батько  до  хати,
буду  з  неба  пишатись  тобою,
лиш  шкода,  що  не  мож  обійняти!

Наречена  моя  синьоока,
Не  судилось  побратись  з  тобою,
Перед  смертю  шматочок  неба
Нагадав  мені  твої  очі!

Ми  змінили  на  карті  маршрути,
залишивши  домівки  на   рідних,
щоб  не  втрапить  в  москальськії  пута,
відвойовуємо  землю  по  крихтам!



Ні,  не  стогнем,  не  кидаєм  зброї,
хоч  ховаємо  в  бою  побратимів,
все  надіялись,  йде  допомога,
що  в  біді  не  залишать,  не  кинуть!

Та  не  сталось  так  все,  як  гадалось,
ворог  лютий  та  зрадників  доста,
позростали  солдатські  могили,
то  зробила  кацапська  короста!

Наші  душі  не  згинули  в  полі, 
вони  з  вами  в  цей  день  березневий,
хай  не  має  нас  в  нашому  домі,
не  зайдемо  з  букетом  в  оселю!

Ми  у  сонці,  що  вранішньо   сходить
Та  у  вітрі  волоссям  граєм,
Ми  у  проліску  ніжному  в  лісі
Вам  шепочем:  «Кохаєм  без  краю…!»