Наш мир бортами
черпав у трюм води
По дні роками
плили внікуди.
І розум волю бачити хотів.
Серця натомість бились у рабів.
Хто все спише нині на негоду?
На запит - завчені слова...
Батькам убитих в руки... нагорода?
Чи статус матері - вдова?
Погода супер! В танці закрутились
сніг і вітер. Люди помолились.
І ранок легкий. Тонік і канапки.
Смачна вечеря завжди на столі.
Відкритий браузер... Улюблені закладки...
Хіти нон-стоп пишуть піснярі!
Проте звання тепер дають посмертно,
Проте - смеркає, герої мруть шляхетно.
Хай краще вимруть демагоги,
як динозаври зникнуть назавжди.
Ми самі знайдем кістку... без допомоги.
Аби не плисти більше в нікуди.
Не треба костомаха народу назагал,
бо в єдності ми самі утримаєм штурвал...
Проте - смерка
© Copyright: Сергей Масечко, 2015
Свидетельство о публикации №115030400320
Свидетельство о публикации №115030400320
Рецензии