Пригорнусь до твого серця, Україно,
З народження пізнала я твою любов.
Над Бугом нашим виросла калина,
Багато з нею я веду розмов.
Розлогі верби магічно опустили віти,
Рікою мчать роки мого життя.
Я Україну душею хочу обігріти,
Це найрідніша матінка - земля.
Вклонюсь степам, полям і лісу,
Вони мене приймають залюбки.
У сумі йду до річкового плесу,
І поринаю разом з ним в думки…
На перехресті трьох доріг,
Для себе вибрала одну єдину.
Це України і родини моєї оберіг,
Він зігріває навіть в хуртовину.
Здобуду все з тобою, до чого я прагну,
Ти велич духу справжнього даєш.
І вірю, що все на світі встигну,
Не посоромлю прадідівську честь.
Здавен ми маєм мову солов’їну,
Цінуємо держави рідний стяг,
А материнську вишиту сорочку,
Ми зберігаємо, як найцінніший скарб.
01. 03. 2015
Пригорнусь до твого серця, Украйино
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2015
Свидетельство о публикации №115030202652
Свидетельство о публикации №115030202652
Рецензии