Следы на песке... Из Натали Бугаре

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/10/14/8976


Сапфир красит небо, нигде ни пылинки,
Морским изумрудом сияет стекло.
Тут где-то блуждает моя половинка…
Иль бризом за море её занесло?

Опаловых сумерек даль неземная,
А месяц дорожку под ноги постлал.
Всплеснулось… То рыба какая чудная?..
У чёлна нет паруса, нет и весла...

Агата прибавилось…в звёздном монисте
Кольцо из отборных жемчужин зажглось.
Как сто мотыльков, ветром сорваны листья,
В росе влажных капель, что яшмовых слёз.

Брожу до рассвета вдоль пены прибоя…
Покуда янтарный господствует стиль.
И вновь разминулась я, доля, с тобою,
Из бури попала в отчаянья штиль.

Рассвет из топаза – то сотни оттенков.
К чему? – одиночество мучит в тоске.
А я всё ищу и ищу половинку…
А там, за спиной – лишь следы на песке…


Оригинал:


Сапфірове небо, ніде ні хмаринки.
Смарагдове море, прозоре мов скло.
Десь тут заблукала моя половинка…
Чи бризом за море її занесло?

Опалові сутінки впали зненацька,
І місяць доріжку сріблясту проклав.
Сплеснулось. Це риба така чудернацька?
Ось човен стараий без вітрил і весла...

Агатове небо в зірчастім намисті –
З добірних, яскравих, рожевих перлин.
Мов сотня метеликів зірване листя,
Все в росяній яшмі холодних краплин.

Блукаю до ранку по піні прибою…
Аж поки зоря не розлила бурштин.
Я знов розминулася, доле, з тобою,
потрапивши з бурі у відчаю штиль.

Cвітанок топазовий - сотня відтінків.
Дарма, бо самотності мучить суккуб…
А я все шукаю свою половинку,
Позаду лишивши сліди на піску...