Бнн

 
            БЕЗ НЕЇ НІЯК

День,вечір минає,
стрілки годинника вітер зсуває.
Парубок місця собі не знаходить:
про дівчину думає,в затінку ходить.

Дівчина файна,наче відкритка:
ніжна,грайлива,мов гарна квітка.
Очі мов перли,волосся в'ється,
йому вона звичайною не здається.

Безсонії ночі знесилюють тіло,
висушують душу,вбивають його.
І парубка серце німіло,тремтіло,
всередині рвало безжально всього.

Він не може так жити,
він не виживе так.
Із зустріччю кожною вона йому ближче.
Він не може без неї ніяк.

Флюїди її заворожують,
тягнуть його до небес.
Він марить,кохає,милується
її красою серед берез.

А вона серед зелені ходить
і квіти збира на вінок.
ЇЇ подруги кличуть,запрошують
станцювати чарівний танок.

Станцювавши,вона віддаляється,
хлопець по хмарам за нею пливе.
А вона до щастя кидається,
що до неї назустріч іде.

Хлопець впадає у відчай.
Доля його така.
Він ладен зробити будь-що,
щоб чорнобрива щаслива була.

Він не може так жити,
він не виживе так.
Йому сумно і гірко це знати.
Він не може без неї ніяк.

И Л А Й