Яких ще, браття, доказів вам треба?
Щоб ототожнити отой козацький дух
Не задля швидкоплинної потреби
Політиканів різномастних греблі,
А за для ноти, невловимої на слух.
Обірванім акорді тої кобзи,
Що серед степу і отих могил
Лунає досі. Чи ми вівці, кози?
Хіба лякали гайдамаків грози?
Чи справді наші лицарі без крил?
Того мотиву кобзаревого, що душу
Підніме над ланами поміж хвиль
І українство встане без примусу,
Відкине всі чужинськії "іскуси",
З віків повстане сила звідусіль!
І пісня залунає над степами.
Сурма, скоріш сурми похід!
Ми краще повмираєм козаками,
Що нам до тих, хто нехтує нами...
Віддати власну землю гріх і стид!
Віддати свою землю тяжкий гріх...
01.03.2015
Забута нота
© Copyright: Сергей Комарецкий, 2015
Свидетельство о публикации №115030106150
Свидетельство о публикации №115030106150
Рецензии
Дуже гарно написали. Браво!!!!
Віддати свое - це величезний стид і гріх. Дякую вам за чудовий вірш.
З повагою, Раїса.
Раиса Бондарец 10.04.2015 18:09 • Заявить о нарушении
Віддати свое - це величезний стид і гріх. Дякую вам за чудовий вірш.
З повагою, Раїса.
Раиса Бондарец 10.04.2015 18:09 • Заявить о нарушении
Дакую, Рая. Успіхів Вам у творчості. З наступаючим Великоднем.
Сергей Комарецкий 10.04.2015 19:21 Заявить о нарушении
Сергей Комарецкий 10.04.2015 19:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.