В бою нерівнім гинули солдати,
Лилась рікою молодечо - юна кров.
Можливості не було вибирати,
Україні – неньці віддали всю любов.
За перемогу йшли до самого загину,
За рідну землю і щасливе майбуття.
Додому повертались в домовинах,
Яке страшне це невимовне відчуття.
Голосить мати й молода вдовиця,
І на труні лежить з пшениці коровай.
Джерельною водою омита вся світлиця,
Голосять діти .. Таточку, вставай!
Ридає мати і цілує фото сина,
У чорній рамці стоїть його портрет.
Останнім днем його була субота,
На рукаві звисав відірваний манжет…
Горить свіча й ніколи не загасне,
І по загиблим в церкві гучно дзвони б’ють.
Вас прийняло небесне царство,
Щоб освітити Україні переможну путь!
Не зрадимо Країну ми ніколи!
Нам Бог надав такий дороговказ.
Ми залишаємось, щоби потому
Сильнішими ставати раз - у - раз!
26.02.2015
В бою нерiвнiм гинули солдати
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2015
Свидетельство о публикации №115030105793
Свидетельство о публикации №115030105793
Рецензии