знову серпень

ніяковіння від фантастичних збентежених вражень
як кілька років минають - поглядом не охопиш
ні закричати не зможеш, ні відповіді не пізнаєш
ані кроку назустріч, ні слова сказати не зможеш.

так от і я - розгубилась, мов звір, мов рослина
під палючим сонцем тебе ніби пересихаю.
не було і немає. ніхто. нікому. не винен -
загубилися. млісно від прагнення раю.

дозрівай, доплети сум"яття важку тканину,
я тону і гублюся у вирі твоїх метафор.
вже немає ні жалю, ні сліз, ні любові, і навіть не дивно,
адже ми просто. друзі. навіки. разом.


Рецензии