Все просто. Ніби читаєш чужий роман.
Ніби хилишся під вітром, наче гілка.
Ніби все це не простий самообман.
Ніби ти на небі лиш єдина зірка.
Все просто. Треба піднятися з колін.
Треба впустити знову лиш малу надію.
Треба прийняти кулі з-від усіх сторін,
Як і почуття своєї власної провини.
Все просто. Чому ж здригається земля
Від щонічних ридань, тупого болю?
Виходить, що розум вбивають почуття,
Навіть, якщо ти їх тримаєш у неволі.
Все просто
© Copyright: Божена Ведмедовская, 2015
Свидетельство о публикации №115030111524
Свидетельство о публикации №115030111524
Рецензии