Пiд вербою при дорозi
ЛИСТЯ ОПАДА,
А В КРИНИЦІ КРИШТАЛЕВА
СОНЯЧНА ВОДА…
Я СХИЛЮСЯ І НАП’ЮСЯ
З ТИХОГО СТРУМКА.
ПІСНЯ ЛЛЄТЬСЯ
ВИРОСТАЄ,
ВДАЛЬ МЕНЕ ГУКА.
ПІД ВЕРБОЮ ПРИ ДОРОЗІ
КИНУ Я ПЕЧАЛЬ,
ВАСИЛЬКАМИ МОЇ КОСИ
ВІТЕР УВІНЧА…
Я ПІДУ НАЗУСТРІЧ ВІТРУ,
СИВИМ ХМАРАМ ВДАЛИНІ.
НА ПРОЩАННЯ ВЕРБА ВІТИ
ДАСТЬ ДО РУК МЕНІ.
ЩОБ ЗГАДАЛА, НЕ ЗАБУЛА
РАДІСТЬ І ПЕЧАЛЬ,
ЩОБ З ДОРОГИ НЕ ЗВЕРНУЛА,
ЙДУЧИ В СИНЮ ДАЛЬ.
І КРИНИЦЯ НА ПРОЩАННЯ
ДАСТЬ ЦІЛЮЩОЇ ВОДИ,
ЩОБ ХВАТИЛО ДОСТІЛЬ СИЛИ
ПОВЕРНУТИСЯ СЮДИ.
20.07.80.КРИВИЙ РІГ
АВТОРСЬКА ЗБІРКА
Свидетельство о публикации №115030110718