зелень

"Я не дивитимусь їй в очі". Тоді не дивись!
Тоді виходь. Без поцілунків і п'яних повернень.
Сідай у таксі — це найкраще, що ти умієш.
В мені залишається зелень весни, якої ти так боїшся.
В мені ціле море, в якому ти швидко потонеш.
А сотні імен, у яких ти мене сховаєш,
і брудні міста, у які ти від мене втечеш,
то буде твоя найсильніша повість
                в найбільший наклад.
Після мене не буде повернень у рідний причал, ти знаєш,
але й не потоп: на стільки мене не стане...
Краще йди. У наступнім житті та за інших обставин.
Залишається кожен по собі і при своїм.
Цей мій котрий дев'ятий вал ще на кілька пляшок.
В ліжниці із літер ти матимеш кращий сон.
Як же тебе забути? Раціо й так замало.
Цілуй на прощання. Дивись мені в очі. Йди.
Я руки складу як треба, як ти попросиш.
Молитва злітатиме з уст на бажаний тобі лад.
Я знаю, я все знаю. Коліна б оці у садна!
Руки б оці в вогонь! А очі собі залиш...

Кому ж вони треба крім тебе? Насправді нікому.