А як змовчу? Перевод Светланы Груздевой
Думок мрійливих і мелодій пелюсткових.
Дві чашки чаю, ще - хрумке ванільне печиво,
Тремтять долоні... Хвилювання. Зайве слово
Як не сказати? Та, мовчання надокучливе
Живе постійно поряд, дні до тиші звикли.
Воно росте навколо горами зі кручами,
І кожен вигук їсть зажерлива шуліка,
Що причаїлася за здобиччю дрібненькою...
От і мовчу: бо всі слова хоч трохи важать.
Зібрати б золото тобі в дарунок жменькою,
Та чи все сказане - коштовне? А як - сажа?
Розважиш ти, що є пусте, а що наповнене
В душі по вінця. Як змовчу - зіллється з краю...
І не дізнаєшся ніколи, бо воно мине,
Те почуття в три слова: "Я тебе кохаю!"
Перевод: Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2015/03/06/4052
Я встречу жду, всегда любвеобильную:
Мечтаний лад, мелодий лепестковость.
Две чашки чаю, с хрустом сласть ванильную,
Ладоней трепет…Слов многовековость
В себе таить?.. Молчание – к обеду ли
Иль постоянно, тишина – пороша
Дней наших, и порой она так въедлива,
Как стерегущий каждый возглас коршун,
Что притаился за добычей мелкою.
Вот и молчу: слова все весят слишком мало.
Собрать ли золото в помытую тарелочку,
Иль, может, сказанного всё же не хватало?
И взвесишь ты, что пусто, что, как винами, –
Аж до краёв… Боюсь, сольётся с краю.
И не узнаешь никогда того, что минуло –
Признания в любви, о чём я знаю...
Свидетельство о публикации №115022811039
заходите пожалуйста http://www.stihi.ru/2015/11/25/7737
Святослав Сергеев 25.11.2015 17:57 Заявить о нарушении