Мовчала вулиця тіней,
В ній чути кроки ген далеко,
Доріжки паркових алей
Ховають тут гранітні склепи.
Невтомний креше каменяр
Нездолану донині крицю,
Несучи хрест на свій вівтар,
З віків вдивляється у лиця.
З зими у літо квітне рута,
Та, що червоною була,
Із пісні гір, що не забута,
Що пила воду джерела.
В'юнок хапається за мармур,
І стелить Янголам поріг,
Лиш: "…амен", — можна прочитати
В чиїмсь закінченні доріг.
Каштани й липи обелісків
Охороняють мирний сон,
Чиєсь життя в гранітнім блиску
Від надоїдливих ворон.
Мовчала вулиця тiней
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115022810614
Свидетельство о публикации №115022810614
Рецензии
