Я пiдняв дерево

Я підняв дерево -
 Воно зростало не стоячи,
 Лісок його,
        як в битві втратив,
 Воно не говорило із зіркою,
 І соловей його не дивував,

 Воно, скажу, повзло
     в лісі заповітному,
 Що кронами зустрічає блакить,
 Воно повзло,
 Принижене вітром,
 І кинуте намертво в траву,

 Про нього не пам'ятала округа,
 Радіючи юної свіжісті,
                дихаючи в росі,
 Я підняв це дерево, як друга
 О, як заговорила в ньому душа.* (* пераклад Прокофьев А.)

***
За осені знову все повториться: чаєм з чорницею,
Чаклунами з грибами ...
Прийду я по шляху, де дощів сережки,
До хати вздовж вулиць - невмiручасцi воротами.

За осені знову все повторитися: чаєм з чорницею,
Чаклунами з грибами ...
Покрию мо стіл під Вербочкаї плакучої,
Гукну кота, нехай лежить під ногами.

За осені знову все повторитися: чаєм з чорницею,
Чаклунами з грибами ...
Журавлям, що відлітають на південь, назолку дивуватися -
Бажаючи волі під їх "недратуй".

За осені знову все повторитися: чаєм з чорницею,
Чаклунами з грибами ...
Над хатою моєю майне павутинка спідницею -
Нехай i душа летить з вами.

За осені знову все повторитися: чаєм з чорницею,
Чаклунами з грибами ...


 


© Copyright: Осенний-Каприз Капри, 2013
Свидетельство о публикации №113062107177