Вечiр...

В гущавині сутінок млявих ,
Незатишних , сірих і кволих
Втомлене місто зітхає ...
Л'ється по вулицям сонним
Вечірня мелодія -
Рівна , спокійна , сумна ,
До божевілля якась монотонна ...
В цю мить нагадує місто човна ...
Ось тільки-но рухався , плив ,
Тільки-но жив ...
Чуть було гомін людей ...
Емоцій було сповна -
Суцільний суєтний аврал ...
А тепер , мов під ним мілина ...
Вщух ...
І сутінковий туман
Ту велитенську примару човна накрива ...

Але ні ...
То тільки здалося на мить ...
За секунду з'являються вогники , ліхтарі ...
Затишком ваблять теплі , маленькі хатки ...
Сяють яскраво новобудови ...
Все місто горить молочно-медовим ...
Поруч невидимий плескіт Дніпра ,
Мов ніжная та колискова ...
Місто-човен у браму ночі вплива ...
Стає чарівним якимсь , загадковим ...
Позіхає , дихає вільно і ...
Із задоволенням дріма ...

Піду собі й я ...
Тссс ...
Нехай моє місто відпочива ...

© Copyright: Наталя Днипровська, 2015
Свидетельство о публикации №115022403398
http://www.stihi.ru/2015/02/24/3398

В чаще сумерек вялых,
Неуютных, серых и слабых
Город уставший вздыхает ...

Льется по улицам сонным
Ровно, спокойно и грустно,
Ритм вечернего блюза

Город - подобие лодки,
Что по реке проплывает,
Движется, тает в тумане


Гул голосов умолкает
Накал эмоций спадает
Вечный аврал затихает

Город садится на мель
Он неподвижен теперь
Весь он во власти теней

Но загорелись огни:
Лампы в домах, фонари
Улицы освещены

Слышится плеск от реки
Как колыбельной стихи
Глаза закрой. Сладко спи.

Ночи настала пора
Нужно всем спать до утра.
Город укутала тьма.