В потязi
Відсутність звуків відчую вночі, вві сні.
Стоятиме потяг довго (десь під Херсоном)
Мені кортітиме твій силует в вікні
Розкласти на рими, подих і хромосоми.
Про тебе пишуться кращі з моїх віршів
Й дивних листів в порожніх нічних вагонах.
Мені вже хронічно бракує незграбних слів,
Які ти дбайливо грієш в своїх долонях.
Не мати рельсів і колій - найліпший хист.
Коли не боляче - значить, що ти удома.
Коли гарчу, співаю, тремчу, як лист -
Це вже давно не злість, а лиш клята втома.
У темряву вплетений зламаний ритм колес
Мов безпорадний місяць - у грати гілля.
Скаже і вільний птах, і домашній пес:
Дерево встоїть, доки росте коріння.
3.11.14
Свидетельство о публикации №115022706735