Свiтле майбуття

Ніхто сьогодні і не думав,
Що завирує так життя.
І на душі стає так сумно,
Забули ми про каяття.

Давно вже спокою немає,
У душах ненависть одна,
Народ сумує і страждає,
А що робити він не зна.

Чубимось уже роками,
Щиро віримо в месій.
Вони нам гори обіцяли,
Не дочекались своїх мрій.

Життя у нас на виживанні,
За гривні краще не питай,
Чому такі ми безталанні,
Коли наступить цьому край?

Коли життя друге настане,
Де буде спокій і добро,
Людина нити перестане,
Загляне світло у вікно.

До безладу люди звикли,
Без майданів не живуть,
Не знають, як із цього вийти,
«Вожді» поради не дають.

Звалити владу ми зуміли,
Раділи люди через край,
Через півроку зрозуміли,
Не буде довго іще рай.

Як стадо бродимо роками,
Поводирі ведуть не ті,
А ми махаємо руками,
«Бунтуємо» на самоті.

Борнею щастя не здобути,
Без віри в Бога не прожить,
Про негаразди всім забути,
Потрібно людям у цю мить.

Сьогодні важко розібратись,
Куди ведуть життя шляхи.
Терпіння треба нам набратись,
І до мети своєї йти.

Себе, країну поважайте,
Навчайтесь мудрості життя,
Із «градів», люди, не стріляйте,
І буде менше каяття.

Уже зневірилась людина,
Горе, сльози навкруги,
Занепала Україна,
Як її нам зберегти?

Нам необхідно об’єднатись,
Не допускати в душу гріх,
До думок інших дослухатись,
І поважати вибір їх.

Зустрічайтесь, розмовляйте,
Шукайте вихід із біди,
На дураків не потурайте,
Рішайте розумом завжди.

Бажаю всім добра і щастя,
У цьому вирії життя.
Обходять біди вас, нещастя,
І буде світлим майбуття!