Дрімають в заплаканім небі
без люті вовками хмарки.
Невже одреклися?.. так треба?
не кличуть з собою чужих…
В уяві незгода блукає,
одводять від вчора думки,
не ділить, ніч не відбирає
живі почуття на сліпі…
В нестямі бунтуємо двоє
вбивають голіруч страхи…
Забули напевне про Бога?
Безлюддя, самотність душі…
Хитнулись од вітру в чеканні,
в тривозі любов не знайшлась…
Лишилося тільки мовчання,
шляхом заволока пройшлась…
Чому заволока?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115022701606
Свидетельство о публикации №115022701606
Рецензии
