Смакує вранішня година
В замерзлій пудрі шишки вільх.
Усе в моїй душі спокійно,
Та я - не я , а білий сніг.
В потоці огорну травинку
В полон химерних рукавів,
То обернуся на сніжинку
У спогаді застиглих днів.
Спаду тобі за комір пилом,
Який у срібла в борг брала.
І буду цілувати спину,
Розтікшись від твого тепла.
У пошептах щоденних січня
Довкола сюрреальних втіх
Я буду мандрувати вічно,
Немов я тільки білий сніг.
Як бiлий снiг
© Copyright: Анна Огнивец, 2015
Свидетельство о публикации №115022607082
Свидетельство о публикации №115022607082
Рецензии