Малюю на вікні два силуети. . .
Один, - це Ти, а другий,- я, звичайно.
Ми мов би квітки у букеті,
Разом в обіймах в моєму сюжеті.
А дощ малюнок мій змиває,
Він як і я хвилюється, і плаче. . .
Але надію, віру я не втрачу!
Рахую дні, а серденько терпляче,
І віру сильну маю знаєш сам!
Коханий мій, мій рідний, милий,
Вклоняюсь Богу й небесам,
За кожний день, щоб був щасливий.
Кохання насолоду з тобою пью.
Я буду сильна, до Тебе долечу!
І хай кордони, нас обступили,
не маю крил я. . .прорвусь, лечу!
Душа моя крилата, летить до Тебе,
Здолає відстань цю завзято.
І ти відчуєш мого серця щебет,
Заглянеш в мої карі оченята,
Для серця - це найбільше свято!
Два силуети на вiкнi
© Copyright: Тамара Романова, 2015
Свидетельство о публикации №115022506961
Свидетельство о публикации №115022506961
Рецензии