Ты сказала мне... Иван Коваленко

Ти сказала мені

Ти сказала мені, що тебе він любив,
Поцілунки п’янкі пив у тебе з губів
І в обіймах твоїх він палав у вогні,
Ти сказала мені…

Ти сказала мені, що це був тільки сон,
Без любові тебе не спалив цей вогонь,
І мене одного ти чекала в цім сні,
Ти сказала мені.

Ти сказала мені, що я пізно прийшов,
І для мене вже більш не розквітне любов,
І лишились тобі тільки думи сумні,
Ти сказала мені.

Я у серці своїм затамую той біль,
Я любов’ю спиню почуттів заметіль,
Я тебе не залишу конать у журбі,
І скажу я тобі…

Я скажу, що не треба мені тих ночей,
Тільки б дотик руки та тепло із очей,
Бо я ніжність для тебе лише бережу –
Так тобі я скажу.

І скажу я тобі… Ні, я буду мовчать,
Я мовчанням своїм зможу більше сказать,
Бо у всесвіті всім ми з тобою одні,
І нам треба мовчать – і тобі, і мені.

Иван Коваленко
-----------------------------------
«Ты сказала мне…»

Ты сказала мне то, что тебя он любил,
Поцелуями пьяными душу губил
И в объятьях твоих он пылал, как в огне,
Так сказала ты мне…

Ты сказала ещё, это был только сон,
Без любви тебя жёг, да не сжёг тот огонь,
И меня одного ты искала в том сне,
Так сказала ты мне.

Ты сказала, что мог бы я раньше прийти,
Что любви для меня уже не расцвести,
И что мысли твои теперь грустны вполне,
Так сказала ты мне.

Я сдержу в своём сердце весь холод немой,
Я почувствовал злые метели спиной,
Но тебя не оставлю я в грустной судьбе
И скажу я тебе…

Я скажу, что не нужно мне этих ночей,
Лишь касанье руки да тепло из очей,
Ведь я нежность в душе лишь с тобою свяжу –
Так тебе я скажу.

И скажу я тебе… Нет, я буду молчать,
Я молчаньем смогу много больше сказать,
Ведь с тобою одни мы отныне в судьбе,
Нам - молчать: мне молчать и тебе.

(25.02.2015)