21. Василь Стус. Ночь - пусть будет темною-претемн

Ночь – пусть будет темною-претемной.
День – пускай еще чернее ночи.
Пусть на нас  прольется  потаенное,
Воссияй, наисветлейший  отче.
Да пребудет в веках – десница твоя простерта,
Багряная тога и голубой хитон.
Надо достойно, коли смерть предначертана,
Перетужить жизнь свою, а не покон.
Надобно щедро – сердцем всем и устами
Чуть приоткрытыми – выдохнуть жизни гон,
Радость ее. Солнце идет за нами!
Так набирай же свой смертельный разгон.
Надо распашно день за днем пережить свой,
Нежно забавы сердца выласкать все как есть.
Нужно достать со дна кручины и боли,
Вынырнув вверх, среброголосую песнь.
Пусть костер догорит, выгорит весь до праха,
В небо уйдет твой голубиный дух -
Вспомнит тебя и безразумный враг твой,
И помянет далекий неведомый друг.

Ніч — хай буде тьмяніша за темну.
День — хай буде ще чорніший за ніч.
Хай проллється нам — твоє потаємне,
в сяйві ласки — найсвітліше з облич.
Хай пробуде в віках — десниця твоя простерта,
багряна твоя тога і голубий хітон.
Треба славно, раз судилося вмерти —
перебути вік свій, а не покон.
Треба щедро — серцем одним, устами
ледь розпуклими — розпелюстити втіхи гін,
всевідради! Сонце бо йде — за нами.
Набирай же — свій смертельний розгін.
Треба щиро — день за днем перебути.
Треба ніжно — вилоскотати шал
серця! Треба виринути зі скрути,
як із рури — срібногорлий хорал.
Хай багаття вигорить геть на порох,
д’горі зійде весь голубиний дух —
спогадає і нерозумний ворог,
спогадає і незбагненний друг.