Не гукай навздогін... Я навряд чи той вітер почую.
У самотніх очах - тільки крига лютневих подій.
І в розбитому серці ти марно шукаєш фен-шую
Для естетики кроків до майже завершених мрій.
Біля брами весна милосердно на когось чатує.
І то будеш не ти, обдарована нею вночи...
Я зникаю в дошках, де Пречиста дитину годує,
Натякаючи нам на земну незбагненність причин.
Примітивні думки... І обітниці світлого посту...
І знесолені сльози у твоїх ранкових очах...
Закохатись у світ - для нещасних це буде непросто,
Як по линві над прірвою взимку пройти на руках.
Але я не боюсь! Я уже практикую падіння,
Вилізаючи знову на взяту раніш висоту.
Адже тут, на землі, я для Нього - звичайне каміння,
Що обрало весну, але - пізно, не так, і не ту...
Погляд сл пого
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115022400724
Свидетельство о публикации №115022400724
Рецензии