О. Омелянчук, Так помолчим. Пер с укр

От слов бы удержаться я хотел.
Наш мир – он как подросток уязвлённый.
И уголь от пожарищ не дотлел,
И дождь ещё не хлынул благотворный
Со звуком – запахом житейских дел.

Себя не убивать – дай силы бог!
Спаси и сохрани нас от гордыни,
От слов: «Большая шишка», он бы смог»
Спаси нас не на век, а только ныне.
Ведь что-то там в душе растёт – скребёт,

Укоренится. Скоро зацветёт,
Да так прекрасно – что себе на диво! —
И золотое солнце к нам грядёт…

Ты усмехнулась мне во сне счастливо.

В моих объятьях снится лишь полёт!..

=================================
Помовчимо. Олег Омелянчук

Утриматися якось би від слів:
Наш мир - він, як той підліток вразливий.
Ще попіл від пожежі не дотлів,
Не пролились ще життєдайні зливи
Із запахами й звуками життів.

Дай боже сил не знищити себе!
Спаси і збережи нас від гордині,
Від пихи, від "великого цабе"
Хай не на віки-вічні, тільки нині.
У грудях щось посіяне шкребе,

Приймається. Лиш зійде - зацвіте,
Та так вже рясно - аж собі на диво!-
Бо сонце вже чекає золоте...


І посміхнулася вві сні мрійлИво.

В моїх обіймах сниться ще й не те!

http://www.stihi.ru/2015/02/22/4247