https://www.youtube.com/watch?v=OxsEn5HIHTs
Стук-стук, дзень-дзень,
Гуляє кузня страхопуддя,
Нема нікого тут, безлюддя,
Ніч освітилася, мов день.
В ній з шумом видихає міх
У грань розпечену до біла,
А потім холодом до тіла
Торкнеться мавок дикий сміх.
Раз-по-раз там кують ланцюг,
Що так гримить у цю хвилину,
Знов холод вистрибнув на спину,
Все наче знітилось навкруг.
Той молот сам кує щоночі
Підкови, цвяхи, ланцюги,
З колючих дротів батоги,
І щось страшне, що так гуркоче.
Чувати кузню на зарінку,
Де чийсь од страху виє пес,
Немов в ній точать сотні лез,
В брудну жбурляючи їх ринку.
Нема коней, що ті підкови
Для них пеклися цілу ніч, —
У-гу-у, — гукне під ранок сич,
Гайнувши спати до діброви.
Страх
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115022402122
Свидетельство о публикации №115022402122
Рецензии