Нiчна сповiдь покинутого щастям

Ти не скінчила свого вІрша,
Вдягла ти не своє взуття.
Хода у тебе зовсім інша,
Інакший погляд на життя.

Ти вже не носиш білу блузку.
Покинула співати ти.
Ти зводиш, зводиш мене з глузду...
Спалив я всі твої листи.

Розбиті наші фоторамки,
Розірвані фотокарткИ.
Як дотягнути до світанку,
Коли перед очима ти?

З собою взяла мОє серце,
Собі забрала мОї сни.
Душа кричить в мільйони герців...
Ти лиш мовчати припини.

Твоє мовчання - гірше ката.
Невже і справді ти німа?
На світі й інші є дівчата,
Та кращих - й в Всесвіті нема.

Вже не мої твої долоні,
І погляд став таким чужим.
Навіки я в твоїм полоні,
Завжди прийду - ти лиш скажи.

Не прийняла мої обійми,
Втікла від мене рівно в сім.
А ти ж була моїм снодійним,
А ти ж була моїм усім.

І я не вірю, що все згасло
Там, глибоко в твоїх очах.
Й усе життя пройде під гаслом -
Вернути твОї почуття.

Хай за вікном не так вже й люто -
Зимою ситий я сповна.
Лиш погляд свій пришли салютом,
І враз прийде моя весна.