Що тобі каже, синку, сліпа свята
Що ті передбачає- життя чи тлін?
Чи постають на очі пусті міста
Ті що колись хотіли звестись з колін?
Завмерли дощ і вітер, стоїть туман.
Мертві дороги в чорно-червоній млі
Висуши сльози, синку, давай стакан
Так, ніби ми самотні на цій землі.
Так, ніби наші мертві не тягнуть рук
З-під обгорілих шкіл і руїн домів.
Так, ніби в вухах стихнув гарматний стук,
Ніби не чуєш в сні материнський спів.
Ніби плачу і хрускоту всіх кісток
Тонких, як ті лозиночки на кущі,
Більше не чуєш- тихо серед квіток
Гинуть твої безсилі товариші .
Випиймо, синку. Більше тобі не буть
Сонячним хлопчиком, променем навесні.
І не зізнатись, як у тобі печуть
Просто крізь душу чорні воєнні сни. ..
чорн во нн сни
© Copyright: Елена Соколан, 2015
Свидетельство о публикации №115022410715
Свидетельство о публикации №115022410715
Рецензии