Ніжним дотиком сонця увійду у твій сон.
Розмалюю барвисто я полотна душі...
Поцілую вуста, доторкнуся до скронь,
А на ранок для тебе, напишу я вірші.
Пощебечу, мов пташка кохання слова,
Доля нас об’єднала, дала два крила.
Я зберу мов намисто мрії всі в почуття,
Я так довго кохання для тебе своє берегла.
Без журби, без образ, буде щастя твоє.
Та розквітне в душі світлий подих весни.
А кохання цвістиме духмяно – хмільне .
Ти до серця свого, сильніше мене пригорни.
Пригорни...
© Copyright: Тамара Романова, 2015
Свидетельство о публикации №115022306467
Свидетельство о публикации №115022306467
Рецензии