Я у мріях проводжу всі ночі,
Посміхаючись тільки в вісні,
Тому, що я бачу ті очі,
Які сто раз бачив в житті.
Відчуваю твій дотик я ніжний,
Бачу руки твої золоті,
І весь світ навкруги білосніжний,
Я тону у його блискоті.
Обійнявши тебе я промовлю:
-Ти прости, що уже я пішов,
І останнє словечко замовлю,
Що я долю свою вже знайшов.
І словами подяки зігрію,
За роки, що мені ти віддала,
Що дала мені все, про що мріяв,
І за те, що мене ти кохала.
І кохаєш до нині ти сина,
Все чекаючи знов вихідних,
Коли знову додому прилину,
До батьків я своїх не простих.
Та у ранці я знову прокинусь,
Телефон твій згадавши у мить,
Розповім про усе що приснилось,
Як душа за тобою кричить.
Присвячується найкращій жінці у світі...
18.02.2015
м.Умань
Матер
© Copyright: Евгений Иваниченко, 2015
Свидетельство о публикации №115022204280
Свидетельство о публикации №115022204280
Рецензии