Помовчимо

Утриматися якось би від слів:
Наш мир - він, як той підліток вразливий.
Ще попіл від пожежі не дотлів,
Не пролились ще життєдайні зливи
Із запахами й звуками життів.

Дай боже сил не знищити себе!
Спаси і збережи нас від гордині,
Від пихи, від "великого цабе"
Хай не на віки-вічні, тільки нині.
У грудях щось посіяне шкребе,

Приймається. Лиш зІйде - зацвіте,
Та так вже рясно - аж собі на диво!-
Чекає на нас сонце золоте...


І посміхнулася вві сні мрійлИво.

В моїх обіймах сниться ще й не те!
----------------------------------------------------
Дякую (вже вкотре!) за переклад: http://www.stihi.ru/2015/02/24/5999

Так помолчим. Пер с укр

Виталий Карпов
 
 От слов бы удержаться я хотел.
 Наш мир – он как подросток уязвлённый.
 И уголь от пожарищ не дотлел,
 И дождь ещё не хлынул благотворный
 Со звуком – запахом житейских дел.

 Себя не убивать – дай силы бог!
 Спаси и сохрани нас от гордыни,
 От слов: «Большая шишка», он бы смог»
 Спаси нас не на век, а только ныне.
 Ведь что-то там в душе растёт – скребёт,

 Укоренится. Скоро зацветёт,
 Да так прекрасно – что себе на диво! —
 И золотое солнце к нам грядёт…

 Ты усмехнулась мне во сне счастливо.

 В моих объятьях снится лишь полёт!..