Крізь морок, шептання краплинок
у небо здіймаються мрії,
лиш вітер нестримно-невпинний
розгойдує хмари-повії…
Панує напруга безтямна,
тривогою б’ється у грудях
сполохана тиша думками
про щось невідоме віщує…
Жбурляє наосліп у серце
пітьма із рушниці свій постріл,
од жаху здригається всесвіт,
не дощ, то вже кров серця ллється…
Нi гадки про спокiй...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115022203849
Свидетельство о публикации №115022203849
Рецензии