Що сталося з нами, дорогі люди?
Більшість немов ті навіжені,
Кричать свою правду, її ж чути усюди,
Але ж правда те, що ми - полонені.
Порівняння довго шукати не треба,
Наше клеймо - безвольні ляльки,
Граються нами коли є в тому потреба,
А коли ні, то знищують залюбки.
Різні: хтось виконаний в срібному металі,
А хтось лише з нетривкої пластмаси,
Одні закаляються в полум'ї, в жарі,
А від інших залишаються тільки каркаси.
Деякі з нас зі старого дуба,
Здається, що уже ніщо не зламає,
Але колись помахом сокири лісоруба,
Знівечені, мабуть досі пеньок зігніває.
У полоні чиїм, якоїсь незвіданої сили?
Але ж ні, вони такі самі маріонетки,
Тільки різниця в тому, що їх поробили
З гуми гнучкої та вчепили елітні етикетки.
Ляльки
© Copyright: Юлия Свей, 2015
Свидетельство о публикации №115022011415
Свидетельство о публикации №115022011415
Рецензии