Сяржук Соколов-Воюш. Паулинка

Сяржук Соколов-Воюш (Сергій Соколов)
ПАУЛИНКА


Хмарища чорних туманів
Мій шлях додому застилали.
Гук многотисячний гучнів —
В імжі ті відляски лунали.               

На сполох бив стодзвонний дзвін,
Вістив розлуку… Скло бриніло…
Якого Бога кликав він?
Кого благав тоді зболіло?

Як щему він відчув межу               
Холодним серцем придорожнім?
А чи таке вчуває кожний?

Назад!.. Інакше – не скажу:
І в серці б’ється крик тривожний…
Я не тікаю, хоч біжу…


(переклад з білоруської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Сяржук Сокалаў-Воюш (Сяргей Сокалаў)
ПАЎЛІНКА


Аблокі чорных туманоў 
Дамоў дарогу засьцілалі. 
Зьвінела тысячай званоў             
Імжа ля аўтамагістралі. 

Набат пра ростань галасіў, 
Адчайна біўся... Шкло зьвінела... 
Якога Бога ён прасіў? 
Куды шпурляў свой кліч збалелы? 

Адкуль пачуў маю тугу 
Халодным сэрцам прыдарожным? 
А мо такое чуе кожны? 

Назад!.. Наперад — не магу: 
Аблытаў сэрца енк трывожны... 
Я не ўцякаю, хоць бягу...