Стихотворение Василия Симоненко 1963 г

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!
 
Я  зустрічався  з  вами  в  дні  суворі,
Коли  вогнів  червоні  язики
Сягали  від  землі  під  самі  зорі
І  роздирали  небо  літаки.
 
Тоді  вас  люди  називали  псами,
Бо  ви  лизали  німцями  постоли,
Кричали  "хайль"  охриплими  басами
І  "Ще  не  вмерла..."  голосно  ревли.
 
Де  ви  ішли  -  там  пустка  і  руїна,
І  трупи  не  вміщалися  до  ям,  -
Плювала  кров'ю  "ненька  Україна"
У  морди  вам  і  вашим  хазяям.
 
Ви  пропили  б  уже  її,  небогу,
Розпродали  б  і  нас  по  всій  землі,
Коли  б  тоді  Вкраїні  на  підмогу
Зі  сходу  не  вернулись  "москалі".
 
Тепер  ви  знов,  позв'язувавши  кості,
Торгуєте  і  оптом,  і  вроздріб,
Нових  катів  припрошуєте  в  гості
На  українське  сало  і  на  хліб.
 
Ви  будете  тинятись  по  чужинах,
Аж  доки  дідько  всіх  не  забере,
Бо  знайде  -  ще  не  вмерла  Україна
І  не  умре!


Тогда вас люди называли
псами,
За то, что немцам
 вы лизали сапоги,
Кричали "хайль"
и рвали голосами,
"Ще не вмерла..."
 Родины враги...
 
За вами только смерть,
разруха, горе,
И трупами яры до самых до
краёв,
Плевала в рожи кровью вам
История,
Предавших всё в себе до
самых до основ...
 
Давно продали бы её, со
смехом,
Родную землю, Украину в за
"бугры",
Коли б не Красной Армии
успехи,
"Маскальский"
подвиг русских той поры...
 
Теперь вы вновь воскреснув
с преисподней,
Торгуете Отечеством с
Бандерой на устах,
Для новых палачей вы
пляшете в угоду,
И нагоняете на
 Украину страх...
 
Вы скоро спрячетесь за
океаном,
Пока вас Сатана к себе не
приберет,
А Украина снова, как и
прежде станет,
Свободной от нацизма
жить.....и не умрёт....