…несподівана розлука
кинула свою тінь на душі закоханих…
темрява ночі укутала небо і землю
у смуток – тавро безсоння…
мовчання зав’язало вуста,
пощезали невловимі мрії,
і стала несподівано невідома будущина
оббілювати в серцях туманом
чорний шлях прощання
із учорашньою долею,
здавалося впевненою у завтра…
чи то під виливом пережитих турбот
із подорожніх вони зробилися втікачами,
їм стало забагато сліз і згасли на небі зорі…
перекрикуючи власний біль
летіла журба світом шукаючи щастя…
холодно серцю...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115021701762
Свидетельство о публикации №115021701762
Рецензии