«Не така!» Й не хочу бути інша.
«Не така!» Як вирок прозвучить.
«Не така!» Я в друзі вас не кличу.
«Не така!» Не вам зі мною жить.
«Не така!» Ну, звісно, ж не лукава.
«Не така!» Спокійна й тиха я.
«Не така!» Та я не обирала,
Ось такою народилася.
«Не така!» Та я плювать хотіла –
Ви мені, добродій, не суддя,
«Не така!» Я думки не питала,
Залишайте при собі свої слова.
Це мої життя, не треба лізти,
За своїм вам треба слідкувать,
Бо в моєму оці бачите пилинку,
А в своєму й грудки вам не відшукать!
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115021608466
Свидетельство о публикации №115021608466
Рецензии