Кохана любов коханолюби поэтоздравление ко дню свя
від неСвятого ВАЛЕНТИНА,
Вам ексклюзивне ПОБАЖАННЯ
як поетичне ВІНШУВАННЯ:
З часів прадавнього ще Рима –
Любов в пошані у БугРима.
Якщо ж Сам Валентин вітає,
то він пророче Вам бажає:
Кохання, Щастя й Благодаті, –
в Душі, у Серці, в рідній ХАТІ!...
Валентин В. БугРим, коханолюб, академік, доктор філософії, громадський діяч, Посол миру, історик, поет / публіцист, іменний нащадок Святого Валентина
ПРО КОХАНУ ЛЮБОВ (КОХАНОЛЮБІВ)...?...!!!
Епічна лірично-естетично-соціальна мультимедійна ПОЕМА
(читати прямо вниз та зліва направо)
Коли Людина покохає, – Намалюй мені ЗОРІ
то в організмі вона має в особистім просторі,
велику кількість ендорфіну, – в Душі й Серці – мойого
подібний до морфіну/кокаїну... для Кохання – твойого!
ЧЕРВОНЕ СЕРЦЕ — СИМВОЛ КОХАННЯ/ЛЮБОВІ
КОХАННЯ – це почуттєво-пристрасний та емоційно-збуджений стан або дія Людини до Людини, що проявляються у глибокому внутрішньому духовному та інтимному потягові до вподобаної особи.
То що ж Людині є Кохання?
Є відповідь тут без вагання,
бо – це насправді поєднання
Душі і Серця, Серця і Душі,
які в обох – спорідненіші!
Любов – поняття загальнішого значення, що проявляється в щиросердечній прихильності Людини до Людини, до Бога («Божа любов»), тварин, рослин, речей/товарів (одягу, мобільних телефонів, меблів ...) тощо.
Любов – то Дружба є фактична,
буває часом і практична,
а інколи – й теоретична,
оригінальна і незвична...
У Словниках, як не дивно, тлумачення Кохання і Любові, як правило, є традиційно компілятивним, має синонімічний підхід, тобто за змістом вони не розрізняються. Як на автора, то це дуже близькі поняття, але не зовсім тотожні. Тому що, Кохання,окрім, духовно-емоційного, має тілесний та пристрасний зміст, а Любов може і не мати інтимного контексту.
Отже... Кохання – це емоційне відчуття схожості чи спорідненості Душ, чуттєво-пристрасні та інтимні еротико-сексуальні взаємини Людей...
А Любов – щиросердечний прояв і дружній потяг Людини до Людини, до фауни, флори, товарів і послуг, мистецтва ...
(ТУТ)Пам’ятник закоханим Ліхтарям. Автор Вол. Белоконь. м.Київ
Майдан Незалежності. 14 лютого 2009 р.
Кохати можна лише Людину, а любити Людину, тварину, рослин; автомобілі, меблі, телепрограми, коштовності, скульптури і т.д.
Любов може переростати у Кохання...
Кохання Сонцем зігріває,
Любов гріхи всі відпускає,
Любов Коханню все прощає,
Кохання й про Любов подбає,
Любов минула не буває, –
якщо в тобі Любов палає!!!
КОХАНА ЛЮБОВ – це сімбіозна вершина ЛЮДСЬОГО КОХАННЯ і ЛЮБОВІ, що продукує і характеризується нетлінною взаєможагою, неможливістю жити і бути один без одного, альтруїзмом, духовною спорідненістю, унікальною еротично-сексуальною гармонією взаємин, обопільною естетичною насолодою...
Пропоную і давайте таких Людей надалі називати:КОХАНОЛЮБ і КОХАНОЛЮБКА – КОХАНОЛЮБИ...
Дорогі КОХАНОЛЮБИ –
унікальні Ви є ЛЮДИ!
Ваші Душі, Ваші Вроди –
Еталон Краси Природи,
що не вийде в Світі з Моди...!...
Красу можна розглядати як своєрідну характеристику Людини, різних об’єктів, які наділені вродливістю і гарністю (тіла, лиця, фігури, форми, речей, вигляду), привабливістю (гармонійне поєднання, фотогенія), досконалістю (пропорційність), що приносить відчуття приємності і задоволення та втіхи. Краса є важливим складником сприйняття Людини Людиною та світу, оскільки приносить естетичну насолоду. Ідеал краси як взірець (еталон), яким захоплюються і обожнюють, в залежності від особливостей сприйняття краси, в кожній культурі є своєрідно-різним чи специфічно-конкретним. Безперечно, що краса є домінантним фактором продукації Любові і Кохання. Необхідно, звісно, розрізняти внутрішню Красу (духовність, сумлінність, альтруїзм, турботливість, милосердність, співпереживання, жертовність, невинність, порядність тощо) і зовнішню Красу (вродливість, симпатичність, привабливість, інше), а також Природню красу (вроджена) і набуту Красу (досягнута штучними засобами).
(ТУТ Сальвадор Виньєгра і Лассо Веги. Перший поцілунок. 1891 р.
Єва, послухавшись Змія, спокушає Адама...
Мені давно вже стало ясно: Кохання СВІТ весь порятує!
КРАСА і давня, і сучасна Кохання все живе нуртує!
не в змозі Світ урятувати!? – Любов народжує ЖИТТЯ!
За МАЙБУТТЯ його подбати! ЛЮБОВ основа є БУТТЯ!!!
Кохання має всі відтінки, Є стимулятор допамін
Сіринки різні і білинки. і низка всіх амфетамін,
У фільмі їх аж п’ятдесят, від них буває ейфорія,
вони Його не затьмарять. фактично – хімія у дії.
Коханої Любові Феромони – Кохання Хімія є безперечна!
Бунтівники оті Гормони, Любові Математика доречна?
не ВСЕ тут хімія Кохання, Маймо ж ми таке єднання –
хоча і Мозку є втручання. для Любові й для Кохання!?
У житті є й Однолюби – Є й такі ще Однолюби:
досить специфічні Люди: Хто Себе Самого любить.
бо Вона Його Кохає, Це – Кохання Однолюбне,
Він на Іншу поглядає; є воно зовсім не модне!
чи Її Він лиш Кохає, Бо один тоді страждає
а Її ж це не проймає? та всіх інших проклинає...
Як-то бути, як же жити?
Одне одного терпіти?
Всі права бере Любов, Станьте, як Кохані Люди!
нагадать Коханню знов, Все Кохане тоді буде!
що є скрізь Коханолюби! Ви позбавитесь Страждання
Схаменіться, Однолюби! і настане Вік КОХАННЯ!!!
Кохання є як вподобання,
цебто – оте причарування,
і, звісно, що є всевизнання.
Кохання є як пожадання,
тобто – тілесні намагання,
обох зусилля й домагання.
Романтика ота Кохання, –
це – ревнощі, страждання,
всілякі спільні забагання...
Подружньо-гендерне Кохання, Милосердне ж є кохання, –
Жін-Чоловіче постарання, на Добро всі націляння:
щоби укупі разом жити – Зло воно перемагає,
Діток родити і ростити! Всіх лікує, всіх втішає...
Кохання є альтруїстичне, В Коханні завше намагання –
а у пориві – романтичне. прихильності і спілкування.
І, звісно, є реалістичне Любовна поведінка – спільна
і не буває прагматичне. і пристрасть тільки обопільна.
Кохання – це є віддавання, Любов, Кохання і Краса,
без розрахунків дарування, щоб не текла з очей роса:
Духовна єдність і турбота, є в нас Надія і Відрада –
які не мають завжди квоти. це СуперТрійця – ця Тріада!?
Та ні Краса, ані Кохання Хоча Любов, Краса, Кохання –
не дали втішні Сподівання: оці Людини обертання,
Мир у Європі встановити – та – для Душі вони і Серця.
Дорослі хочуть Його й Діти. А Розум є сповна для герця.
Бо у Коханні і в Любові – У Нормандськім, у Форматі
Він і Вона втрачають мову. спершу не були в захваті.
А Розум в змозі розсудити Та ЄвроЛідери зійшлися
Що? Де? Коли? І як робити? і всі за Розум узялися!
Розум став перемагати, Коли МИР – то для Кохання,
зміг Події осягати: щонайліпший Час зізнання:
щоби МИР був в Україні, Почуттів, Емоцій шквал –
після Мінська – навіднині! у чим менший інтервал!
(ТУТ) Пам’ятник Закоханим (Поцілунок Студента і Студентки) у м. Харкові.
Автор Дм. Іванченко. 2002 р.
Хай же буде так тривало, Будьте ж Розум і Кохання
бо Любові Часу мало. аж від Рання й до Остання!
Всі Його не помічають, – Дарімо Любов Кохану,
у цей Час вони Кохають! може, знану і незнану!!
Щоб ВОНИ лиш розквітали, –
БЛАГОДАТЬ нам дарували!!
РОЗУМ маймо при собі
у Коханні, в Боротьбі!!!
Щоб були КОХАНОЛЮБИ
у Житті, в РОДИНАХ – В С Ю Д И...!?!...
11-12.14 лютого 2015 р. м. Київ
P.S.:Ілюстрацію спробуємо додати пізніше.
Свидетельство о публикации №115021603929