Не литиму сліз я, ніколи-ніколи,
Хіба, що від щастя, та й то, зовсім трохи.
Тебе ще люблю я, коханий, єдиний,
Тебе ще кохаю, мій милий, хороший.
Та не сумуватиму більше ніколи,
Бо слово дала і мушу тримати.
Тебе відпускаю – лети вільним птахом,
Бо прірву між нами мені не здолати.
Я міст будувала, крихкий, із цілунків,
Із ніжного погляду, голосом тихим,
Та все те дарма, бо сказав ти востаннє,
Що мене зустрів ти, собі вже на лихо.
Я знаю, чому ти мене так образив,
Бо ти закохався й боїшся зізнатись.
Ну що ж, бійся й далі, що можу сказати –
Мене відпустивши, себе ти вбиваєш…
14.02.15
***
© Copyright: Мария Банченко, 2015
Свидетельство о публикации №115021407623
Свидетельство о публикации №115021407623
Рецензии