Sitka

«Сітка»

Нова епоха, правила і побут.
Нові пастки і радості нові.
«Ми в сітці, друзі» - прокричу я знову.
Шаблонна пустка – дайте дві.

За грати ми всі сіли електронні.
Самі – не змушували нас.
Наш кіберсвіт вривається назовні,
Грайливо корегуючи баланс.

І не побачиш металевих грат,
А їх не треба – ти вже в сітці.
Онлайн мільйонний маскарад.
А ти, як завжди, наодинці.

Пластмаси вийшли в гордий світ.
І лестощі поринули у маси.
Масивні сервери формують звіт
Про всіх з людей – про їх гримаси.

Де інтелект той самий «Інтернет»,
А всі знання блищать на моніторі,
Втрачаємо свої свободи вщент.
Ми - просто нова ера. Ми - не хворі.

Як на долоні, світ маленький наш.
Нам віртуально забезпечили безпеку.
І в руки дали тяжкий патронаж,
А зброя саме ти - аби стріляв далеко…

Ти клікай, всі в мережі, друже.
І лайками сніданок заміняй,
А на обід репости надолужиш,
А на вечерю коменти справляй.

Не чую я твій подих крізь екрани,
Розбити їх – хіба то допоможе,
На нас подряпини, електрорани.
А голуби, як пошта – вже не дуже…

Не бачу я й очей твоїх. Чи там?
Чи дійсно твоя воля з того боку?
Чи всі ми із собою сам на сам,
Не роблячи до інших ані кроку?

Пристосувались, вижили, перемогли.
Але не зійде перемога за поразку?
Як рана не болить – не треба і бинти,
Але не вір у електронну казку.

Нова епоха, правила і побут.
Нові пастки і радості нові.
Реальна посмішка – добробут.
Реальний світ. Ми є живі!


10.02.2015