Колискова
Скроні твої посивіли неначє.
Сумно і лячно, як в дикій товпі.
Рідний, пробач мені те, що я плачу.
Доля чорніша, ніж чорна смола:
Замість весілля труна тобі спала,
Замість кохання – купка сповзла
Гіркої землі, та в яму упала.
Квіти живі, як і люди - живі,
Тільки твоє охолонуло тіло,
Десь на кордоні зі сходом землі
Кров‘ю так рясно траву окропило.
Хтось розквитався хлоп‘ячим життям
За ефимерні ідеї та гасла.
Тільки і це поросте забуттям.
Тож задарма життя твоє згасло?
То без різниці, за що воював,
Завжди відплата занадто висока.
Ті, хто дорослих синів поховав,
Начє живі, але втратили спокій.
Спи, моя крихітка, місяць зійшов,
Я заспіваю тобі колискову.
Може моя материнська любов
Виправить раптом цю смерть помилкову?
Свидетельство о публикации №115021407199
С уважением к Вам и Вашей поэзии!
Сергей Гончарукплуталов 04.05.2015 04:00 Заявить о нарушении
Анна Ясногородская 11.08.2015 21:28 Заявить о нарушении